Любов, дойчмарки та смерть

Документальне есе про самобутню музичну культуру турецьких мігрантів у Німеччині. Починаючи з 1960-х турки масово приїздили до Західної Німеччини як робітники. Повернутись на батьківщину змогли не всі, і ті, що залишились, були приречені на тугу за рідним домом. Ностальгія за Туреччиною вилилась у жваву субкультуру з власною незалежною музичною сценою: від традиційних естрадно-популярних балад до хіп-хопу та соціального репу, який боровся з дискримінацією.

Стрічку режисера Джема Кая можна вважати альтернативною історією турецької еміграції другої половини ХХ століття, де через музику та культуру досліджуються соціальні та економічні проблеми, з якими зіткнулися мігранти, зокрема й через падіння Берлінської стіни.